Виховна робота
Мета та завдання виховної роботи
Ø Головна педагогічна ідея сучасності - виховання гідного громадянина своєї країни, який усвідомлює свою належність до неї та пишається цим, любить свою землю, мову і культуру.
Ø Підготовка до участі в культурному житті держави, народу як активного її творця, здатного до збереження, розвитку і захисту культурних надбань, (як національної культури, так і кращих зразків культур народів світу); до життя в екологічному, політичному, економічному, культурно – освітньому суспільному середовищі.
Ø Підготовка до фахової праці, яка має на меті допомогти дитині, виходячи з її природних здібностей і суспільних потреб.
В своїй педагогічній праці колектив Фрунзенської школи прагне досягти виховного ідеалу через втілення ідеї-образу «Школа-колиска традицій» та організації навчання та виховання на базі музейної роботи.
У навчально-виховному процесі широко використовується культурно-педагогічна система «Школа-музей», на базі етнографічно-краєзнавчого музею «Берегиня» (керівник Щербак О. В. ), музею дитячої творчості «Чарівна скринька» (керівник Ярова О.М.), музею бойової слави «Пам’ять» (керівник Матрохіна О.О.) та кабінетів-музеїв «Оберіг» (керівник Яковенко О.В.), «Українська світлиця» (керівник Лабецька І.В.).
Сама школа є Берегинею, як рідний дім, де створені всі умови для дітей: внутрішній та зовнішній ландшафтний дизайн, затишні та облаштовані класні кімнати, спортивний та актовий зали, і, мабуть, найголовніше – це люди, які і є
оберегом, бо приносять тепло душі своєї і щедро дарують його учням. Педагогічний колектив Фрунзенської загальноосвітньої школи докладає максимум зусиль для створення умов самореалізації особистості учня, плекання особистості в колективі і через колектив як громадянина на культурно-історичних цінностях українського народу. Затверджується новий погляд й роль учня школі: з об’єкта, на якого впливають, він перетворився на активнодіючий суб’єкт. У стосунках учитель–учень переважає клопітка робота щодо росту його самоповаги, цілеспрямоване формування його гідності. Від повсякденної опіки вчителі перейшли до організації діяльності учнів, що спрямована на самобудівництво й покращення життя. У вирішені цих завдань допомогло учнівське самоврядування, постійні зустрічі з учнями всіх вікових категорій, на яких аналізуємо настрій дітей, їх ставлення до всього, що здійснюється в школі, визначаємо перспективи і зміст подальшої діяльності. Реальна участь дітей у створенні образу школи, її культури, розвиває у дітей почуття дорослої відповідальності за все, що відбувається в її стінах, гордості за свою школу.
У виховній роботі пріоритет віддаємо методам вироблення практичного досвіду поведінки. Тому створюємо умови, в яких діти могли б виявити себе, ствердитись в учнівському колективі.
В системі виховної роботи, значне місце приділяється вже традиційним заходам, таким як:
· свята : “Прощавай , Букварику”, „Останній дзвоник” , “Прощавай, початкова школо”, Випускний вечір, День знань, День вчителя, День Святого Валентина;
· осінні та зимові розваги ,(інсценізація різдвяних новорічних обрядів, подорож в країну Мультляндію), вечори відпочинку;
· Вечір зустрічі з випускниками;
· шкільний фестиваль дитячо-юнацької творчості «Діти –майбутнє України»;
· до Дня захисника Вітчизни - спортивні змагання „А нумо, хлопці!”
· свято 8 Березня (концерти поздоровлення працівниць школи, розважальні змагання серед дівчат школи „А нумо, дівчата!”(5-11 кл.), дитячі концерти вшанування Жінки, Матері, Бабусі (1-4 кл.)
· заходи, присвячені Місячнику Довкілля;
· спортивні свята, Дні здоров’я.
Крім традиційних свят, кожного року проводимо:
· Дні відкритих дверей в школі (травень);
· Шевченківські та літературні свята;
· зустрічі з письменниками Луганщини – Г.Половинко, І.Низовим , Н.Петровою, з видатними людьми с. Фрунзе - “ Коріння мого селища”;
· творчі звіти гуртків Центру Відродження народних ремесел.
Якщо традиції нашого народу не підживлювати сучасним змістом та формою, то молоде покоління сприйматиме їх як явище архаїчне. Головне – „не затерти” наше національне, а дати дітям можливість його зрозуміти, оцінити і захопитися. Тільки тоді воно стане близьким, головне, не нав’язливим.
